1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
3. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: «Дивись поводь себе гарно!». У дитини попереду важка праця.
5. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це  ви не витратите багато часу.
6. Якщо дитина замкнута, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хв.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював вчитель» тощо.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: «Якщо ти будеш добре вчитись, то…» Часом умови ставляться важкі й тоді ви опиняєтеся у неприглядному стані.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. НЕ зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники втомлення, перевантаження.
15. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Напевно, не багато сучасних батьків виховувались в атмосфері миру й поваги, тому не дивно, що серед прихильників м'якого виховання обговорюється серйозне питання про те, як необхідно долати перешкоди на шляху до позитивних змін.

Перехід від стилю виховання, який передбачає контроль із застосуванням шльопанців, тайм-аутів та інших методів покарання, до стилю виховання, заснованого на взаємозв'язку з дитиною, вимагає кардинальних змін способу мислення й самого способу життя.

Зміни – важка робота. Якщо ви намагаєтесь змінити власні стереотипи, закладені ще в дитинстві, або свої вже вкорінені звички виховання, ви повинні бути готовими до труднощів. Так, як і при будь-якій зміні способу життя, на вашому шляху буде виникати безліч перешкод, які можуть навіть відсувати вас на кілька кроків назад.

Далі пропонуються п'ять порад, які допоможуть вам зберігати спокій і продовжувати рухатись до досягнення ваших цілей у вихованні дітей.

1. Дайте собі слово не висловлювати гнів чи розчарування у формі биття дитини або інших проявів фізичної агресії, і нехай ця обіцянка стане вашою відправною точкою, межею, за яку ви ніколи не будете переступати. Якщо ви не приймете на себе зобов'язань, ніщо не зможе утримати вас від використання старих моделей виховання.

2. Переосмислюйте свою роль у вихованні дітей і відходьте від спроб примушувати, маніпулювати, припрошувати й силувати дитину чи використовувати будь-яку іншу тактику контролю її поведінки. Замість цього розвивайте в дитини прагнення до співпраці на основі її віри в те, що ви приймаєте правильні рішення й хочете, щоб дитина росла щасливою та захищеною. Для цього необхідно переспрямувати всю ту енергію, яку ви використовували, намагаючись контролювати поведінку дитини (зовнішній контроль), на розвиток взаємозв'язку з нею й моделювання того типу поведінки, який ви хочете заохочувати (на внутрішній контроль).

3. Слідкуйте за тим, який приклад ви показуєте дитині. Якщо безпосередньо зараз у відповідь на недостатнє прагнення дитини до співпраці з вами ви наполягаєте на своєму й реагуєте за допомогою гніву та демонстрації сили, яку поведінку ви моделюєте? Упертість і відсутність емоційного контролю (тобто дорослі істерики). Якщо замість цього ви налагоджуєте зв'язок з дитиною, зацікавлюєте її творчими способами вирішення проблем і намагаєтесь разом знайти рішення наявного питання, що ви моделюєте? Компроміс, винахідливість і співробітництво. Безумовно, цінні уроки життя!

4. Працюйте над собою. Нагадуйте собі про те, що до емоційних спалахів призводять ваші власні емоції, хвилювання й очікування, а не поведінка вашого малюка. Спитайте в себе, чому ви засмучені. Досліджуйте свої внутрішні спонукальні мотиви. Навчіться справлятися з ними внутрішньо й не допускайте зовнішніх реакцій.

5. Виберіть предмет певного кольору, який допоможе вам зберігати самоконтроль, тобто те, на що можна подивитись або доторкнутись, коли ви відчуєте, що знову повертаєтесь до старого мислення й моделей поведінки. Це може бути намисто, браслет чи брелок у кольорі, що відбиває суть батька, яким ви хочете стати, тобто предмет, який допоможе вам зберігати зосередженість на шляху до мети.

Кольори мають психологічне значення, тому корисно вибирати синій колір, який є кольором миру й довіри; бірюзовий – колір спілкування, рожевий – колір безмежної любові чи маджента – колір гармонії.

Ви можете також розмістити по всьому дому предмети обраного вами кольору як нагадування про мирну сім'ї, яку ви намагаєтесь створити, і як символ змін та оновлення, який допоможе вам зупинитися, зробити глибокий вдих і подумати, перш ніж реагувати на вашу дитину.

Пам'ятайте: для того щоби перейти від вимогливого послуху до запрошувальної співпраці, потрібні великі зміни, і якщо ви практикуєте конфронтаційну модель виховання, цей процес вимагатиме від вас багато часу й терпіння.

Майте на увазі, що жоден стиль виховання не може перетворити дитину на дорослу людину або в ідеального маленького васала, який в усьому вам підкорятиметься. Зрештою, діти – це недосконалі маленькі люди, яких виховують недосконалі дорослі в недосконалому світі! Отже, милосердя й любов завжди мають бути вашими керівними принципами.

Зрушення вашого мислення від очікування або вимоги слухняності до співпраці, розуміння дитини та зв'язку з нею є першим і найбільш важливим кроком на шляху до більш м'якого стилю виховання й мирної сім'ї. Тому, замість фрази «Якщо ти не прибереш за собою посуд у раковину, то не отримаєш морозиво на десерт», спробуйте сказати: «Дай мені знати, коли ти збереш посуд у мийку, щоб я могла дати тобі морозиво».

https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/1615/

"Мені постійно писали погрози та образи. Я не могла поділитися жодним фото, аби його не почали висміювати в коментарях. До мене почали чіплятися незнайомі люди в мережі та казати, щоб я вкоротила собі віку" – це історія викладачки з Англії, яка змушена була піти зі школи та тривалий час лікуватися в закритому реабілітаційному центрі. Вона спробувала вкоротити собі віку і все – через одну фотографію в купальнику, якої їй не пробачили учні.

''Поліція і школи часто демонструють бездіяльність'': як в Україні працює закон про булінг

Кібербулінг – це будь-яке насилля чи цькування із застосуванням електронних комунікацій, наприклад – телефонів. Навіть пости в Instagram чи Viber-чати можуть стати проявами такого знущання. Стати жертвою кібербулінгу може будь-який учитель. Для цього навіть не потрібно якось особливо схибити чи осоромитися. Кібербулінг, як і всі інші типи – прояв колективної агресії, яка виникає через спільність групи. І неважливо, хто стане жертвою, її можуть обрати абсолютно випадково.

Як перевірити, чи стали ви жертвою кібербулінгу?

Усе досить очевидно і помилитися неможливо, якщо:

• Усе відбувається систематично і образи постійно повторюються.
• У вас є активні хейтери – кривдники та спостерігачі, які підтримують усю цю історію та поширюють її.
• Ви відчуваєте страх, пригнічення, ізоляцію від інших та приниження.

Є різні форми кібербулінгу: це можуть бути залякування та анонімні погрози з лайками і грубою мовою, переслідування – коли за вами постійно стежать, знімають на відео, у сторіз чи роблять селфі на вашому фоні, тролінг – коли діти постять провокативні повідомлення про вас, та навіть сексуальні посягання. Усі ці випадки вимагають негайної реакції, інакше проблема може перерости в катастрофу.

"Ніколи не думала, що зі мною це станеться. Я отримувала повідомлення вночі, вранці, вдень, ходила з постійно вимкнутим телефоном, але це не допомагало. Діти постійно знімали мене на приховану камеру та згодом усе це розліталося з якимись грубими жартами у соцмережах. Мені довелося кричати та поводитися агресивно, але я почувалася геть розчавленою та безпорадною, як це припинити, я не уявляла..." Ольга, учителька географії загальноосвітньої школи.

Закон про булінг – не панацея, але перемога

"Коли я знизила оцінку за поведінку учня, це стало початком мого жаху. Діти зробили колаж з моїм фото, написали купу образливих слів і я буквально перетворилася на мем у їх чатиках. Мене навіть почали впізнавати зовсім чужі діти на вулицях і відверто глузувати. Але найгірше, що усе це зачепило мою дитину і їй почали відправляти гидкі картинки та повідомлення у мережі теж. Я надто довго терпіла, поки все не переросло у відвертий конфлікт і з дітьми, і з їх батьками. Довелося звільнитися, адже батьки цього учня були надто впливовими у нашому місті" Ірина, вчителька математики у спеціалізованій школі

Як карають за булінг

За будь-який булінг в Україні існує законе покарання: наприклад, у статтю про дрібне хуліганство додали штрафи за цькування. Якщо вам вдасться довести випадок булінгу, то на кривдника чекає:

• Якщо це сталося вперше – від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин
• Якщо над вами знущалися група осіб або це сталося вже вдруге – від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин
• Звісно, у випадку неповнолітніх віком до 16 років – штрафи та покарання несуть батьки. Тому якщо ви стали жертвою подібних малоприємних історій, вам необхідно зафіксувати всі випадки булінгу і повідомити про це адміністрацію школи.

Булінг непереможний? Як учитель може протистояти знущанням

Кібербулінг дійсно чума ХХІ століття в школах. В Інтернеті легше бути сміливим та лишатися анонімним. Є своєрідна ілюзія захисної оболонки та вседозволеності. Але часто випадки онлайн-цькування мають реальні фізичні наслідки – як мінімум депресію та тривогу в учителів, які потім зриваються на дітях, або ще гірше – звільнення, втрату друзів, поваги та навіть психічні розлади, залежності і спроби самогубства. Учителям варто пам’ятати, вони можуть з цим впоратися – не самотужки, звісно, але вихід є. Не варто мовчати, говоріть про це з адміністрацією, друзями, батьками дітей, або звертайтеся до органів опік та інспекторів, громадських активістів, якщо немає ніякого відгуку від влади.

Але для початку варто спробувати елементарні способи реакції на кібербулінг:

• Якщо це поодинокі випади та образи – не реагуйте і не коментуйте. Якщо це лише один пост і він не здобув розголосу, не звертайте уваги. Часто цього достатньо, щоб булінг ущух так і не розпочавшись.
• Не виставляйте своє особисте життя на показ. Закривайте акаунт і чітко обирайте друзів, яких додаєте до своїх мереж. Пам’ятайте, що дітям варто дати лише привід.
• Часто змінюйте паролі та нікому їх не показуйте і не передавайте. Ваша безпека – лише у ваших руках. Сьогодні соцмережі давно вийшли за рамки особистих кабінетів, це відкриті публічні книги, де варто обережно висловлюватися та вести справжню піар-політику.
• Не відповідайте на провокації і тримайте емоції при собі, кривдники завжди хочуть вивести вас із себе, щоб отримати максимум матеріалу для подальшого булінгу. Пам’ятайте, ви завжди можете вийти з Інтернету, вимкнути все, охолонути та прийняти правильне рішення, як діяти далі. А це, як мінімум – поговорити з батьками, колегами чи директором школи.
• Фіксуйте всі випадки, зберігайте повідомлення та фотографії, щоб довести випадок кібербулінгу, вам доведеться усе це продемонструвати.

Ніхто не може захистити себе від цькування в мережі, і головне – не замовчувати такі випадки, говорити про них спокійно та спробувати розібратися в кожній окремій ситуації. "Фонд Максима Степанова" запускає новий проект безкоштовної юридичної підтримки вчителів і, сподіваємося, тепер кожен педагог, який став жертвою кібербулінгу, зможе отримати консультацію та знайти вихід, як йому діяти далі.

https://www.obozrevatel.com/ukr/moyashkola/news/zatskovani-v-merezhi-yak-vchiteli-stayut-zhertvami-kiberbulingu.htm